Серпокрилець чорний (Apus apus, чёрный стриж)

Середовище існування

Серпокрилець – перелітний птах. На початку гніздового періоду він прилітає в Європу та Азію, де в зоні помірного клімату навесні та влітку з’являється величезна кількість комах – головного харчу в меню цих птахів. Але варто прийти осінньому холоду, серпокрильці відлітають до Південної Африки, де проводять всю зиму. Спочатку серпокрильці мешкали в гірській місцевості, що поростає густим лісом, але сьогодні стали міщанами і без остраху селяться по сусідству з людиною.

Опис

Пір’я однотонне темне з металічним відблиском. Забарвлення варіює від темно-коричневого та бурого до темно-сірого. Тільки під дзьобом проступає світла пляма. Дуже довгі та вузькі крила серпоподібно вигнуті, хвіст короткий, роздвоєний. Дзьоб короткий, з дуже широким розрізом рота. Ноги світло-бурі короткі, але дуже сильні, чотири пальці повернені вперед. Очі темно-бурого кольору, дзьоб чорний. Самиці та самці зовнішньо не відрізняються.

Спосіб життя

Серпокрильці – дуже крикливі та компанійські птахи. Селяться вони, як правило, невеликими колоніями, хоча поза гніздовим сезоном майже весь час проводять у повітрі. Літають вони дуже швидко, до 200 км/год, часто змахуючи крилами, але можуть і ширяти. Погожими вечорами серпокрильці нерідко влаштовують повітряні перегони, закладаючи круті віражі, що супроводжуються вереском. Якщо серпокрилець присяде на землю, він не ходить, оскільки просто не вміє цього робити. Якщо він здоровий та сильний, то злетіти з місця йому не складе труднощів, але слабкий або травмований птах не має шансів зринути у повітря і неминуче загине від голоду. Короткі сильні лапки дозволяють серпок рильцям чіплятися за ширшаву поверхню вертикальних стін і навіть повзати по них. Іноді птахи навіть ночують, вчепившись кігтиками у прямовисні скелі. Раціон цих птахів складається з комах та павуків, що дрейфують хвилями повітряного океану. У пошуках їжі серпокрильці пролітають протягом дня багато кілометрів, а зібравшись заночувати в небесах, піднімаються ввечері на велику висоту і дрімають до світанку, вільно ширяючи у повітрі та тільки зрідка змахуючи крилами. П’ють вони також прямо в польоті. Дорослі серпокрильці можуть багато днів обходитися без їжі, іноді втрачаючи до 40% маси тіла без будь-якої шкоди для здоров’я. Як для птахів такого невеликого розміру, серпокрильці живуть доволі довге життя. Відомо, що деякі представники цього виду доживали до 21 року.

Розмноження

До місць гніздування серпокрильці прилітають на початку травня. Майже все сімейне життя у них проходить в польоті – від пошуку партнера і парування до збору будівельного матеріалу для гнізда. У зона міської забудови серпокрильці гніздяться на стінах високих будинків та веж, а в дикій природі надають перевагу скелям та старим деревам. Збираючи у повітрі пір’їнки, сухі травинки та пух, серпокрильці склеюють їх секретом слинних залоз, і будують гніздо у вигляді неглибокої чашки. Оскільки ходити серпокрилець не вміє, льоток, що веде до схованого гнізда, має бути досить великим, щоб можна було підлетіти до нього без проміжної посадки. У кінці травня самиця відкладає 2-3 яйця, і протягом 18-20 днів обоє батьків насиджують кладку по черзі. У випадку довгої відсутності дорослих птахів малята впадають в заціпеніння, коли понижується температура тіла і частота дихання. Запаси жиру дозволяють їм витримати голодування впродовж 7-9 днів, втративши при цьому 60% маси свого тіла, але якщо температура тіла впаде нижче за 20°С, пташенята гинуть. Повернення батьків миттєво виводить малят зі сплячки, а посилене годування дозволяє їм швидко набрати втрачену вагу. Серпокрильці годують пташеням комахами, склеюючи їх слиною в невеликі грудочки. Птах занурює свою голову наполовину в глотку до одного з пташенят і віддає принесене. У грудочці від 200 до 1500 комах і павуків. У перші дні цей зручний для транспортування «пакет» доводиться розривати на частини, перш ніж роздати його малечі. Пізніше його буквально вихоплюють із батьківського рота найбільш голодні та активні та заковтують цілим, але не одразу. Тримають деякий час в роті, де багата на хітинолітичний фермент слюна робить свою травну справу, яка продовжується потім у шлунку. За 30-40 годівель пташенята отримують близько 40 тисяч комах на добу. Молоді серпокрильці сидять в гнізді доти, поки достатньо не зміцніють, щоб вирушити в політ та самостійно здобувати їжу. Ростуть швидко, в кінці другого тижня вони вже важчі за своїх батьків і важать 55-65 г. Як тільки молодь стає на крило, батьки втрачають до них будь-яку цікавість. Восени юні серпокрильці відлітають на зимівлю в теплі краї, де живуть 3 роки, проводячи майже весь час у повітрі. Після досягнення статевої зрілості молодь повертається до місць гніздування, щоб вивести власне потомство.